Притча про блудного сина. Притча про сіяча

Біблія - це збірник релігійних книг, створених у різні часи. Складається вона з двох основних частин — Старого та Нового Завітів. 

Біблія

одна з найдавніших пам’яток світової писемності, зібрання різних за змістом і формою
текстів, що з’явилися в період від XII століття до н.е. до IV століття н.е. , і
збереження їх регламентується суворими правилами. 

  

 

Цікаво знати

Сюжет про блудного сина користувався великою популярністю серед художників голландської школи живопису. Один із яскравих прикладів — картина Рембрандта «Повернення блудного сина»; з італійських художників цей сюжет зустрічається у Саль-
вадора Роза, з українських — у Тараса Шевченка. У творах художньої літератури мотив повернення блудного сина нерідко набуває філософського змісту і трактується як повернення людської душі до предковічних істин, до витоків. 

 

Відеотека

Переглянути біблійські легенди у відеоформаті.

 

Кінозал

Подивитись художній фільм та мультфільми "Створення світу", фільм "Десять заповідей".

 

Бібліотека

Прочитати легенди про:

  

створення світу,

Адама і Єву,

потоп на Землі.

 

Вавилонську вежу,

Мойсея.

Десять заповідей.

 

 
 

Легенда — народна оповідь про життя якоїсь особи чи незвичайну подію, оповита фантастикою, казковістю.

Притча — короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття.

 
ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА
 

11 І Він оповів: "У чоловіка одного було два сини.

12 І молодший із них сказав батькові: "Дай мені, батьку, належну частину маєтку!" І той поділив між ними маєток.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратне.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, — і він став бідувати.

15 І пішов він тоді, і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля своїх пасти свиней.

16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

17 Тоді він спам’ятався й сказав: "Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

18 Устану, і піду я до батька свого, а й скажу йому: "Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе —

19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного зі своїх наймитів"...

20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, — і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21 І озвався до нього той син: "Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм"...

22 А батько рабам своїм каже: "Принесіть негайно одежу найкращу, і на ноги.

23 Приведіть теля відгодоване та заколіть,— будемо їсти й радіти,

24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!" І почали веселитись вони.

25 "А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

26 І покликав одного зі слуг, та й спитав: "Що це таке?"

27 А той каже йому: "То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, — бо ж здоровим його він прийняв".

28 І розгнівався той,— і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29 А той відповів і до батька сказав: "Ото, скільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, — ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я"...

31 І сказав він йому: "Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

32 Веселитись і тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!"

 

Аналіз

 

Тема: розповідь про блукання меншого сина по світу, в результаті якого він зазнав багато поневірянь і бідності. 


Ідея: засудження марнотратства, хвалькуватості, невміння раціонально користуватися власним майном. 


Основна думка: сприйми свою помилку, покайся, попроси вибачення — і ти отримаєш прощення («Так, ти винен, але не повернувся, покаявся»). 


Композиція


Експозиція: рішення молодшого сина отримати частку батьківської спадщини і вирушити у світову подорож. 


Зав’язка: в результаті розгульного життя подорожуючий «розтринькав» все своє майно. 


Кульмінація: бідкання молодшого сина по наймах, через що він вирішує повернутися додому і покаятися. 


Розв’язка: прощення батьком сина і влаштування бенкету. 


Проблематика


• багатство і бідність; 
• батьки і діти; 
• хто є справжніми друзями; 
• праця і лінь; 
• провинна і покаяння. 

 

Зміст твору (скорочено)


В одного чоловіка було два сини. От молодший попросив, щоб батько віддав йому його частку майна. Батько віддав, а син поїхав до чужих країв, пив там, гуляв і швидко розтратив усі гроші. Залишився бідним, голодним, зникли і його «друзі». Він до того зубожів, що ладен був їсти свинячий корм. І вирішив піти до рідного батька хоч наймитом. Повернувся, а батько зустрів його радісно, дав найкращий одяг і найкращу їжу. Старший брат образився, адже він ніде не блукав, грошей марно не витрачав, сумлінно працював, але для нього ніколи не влаштовували такого пишного бенкету. Тоді батько сказав: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє! Треба веселитись і тішитися, бо твій брат був мертвий — і ожив, пропадав — і знайшовся».

 
ПРИТЧА ПРО СІЯЧА
 

5 "Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, — і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.

6 Друге ж упало на грунт кам’янйстий, — і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.

7 А інше упало між терен, — і вигнався терен, і його поглушив.

8 Інше ж упало на добрую землю, — і, зійшовши, уродило стокротно". Це сказавши, закликав: "Хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає!"

9 Запитали ж Його Його учні, говорячи: "Що визначає ця притча?"

10 А Він відказав: "Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли".

11 Ось що означає ця притча: Зерно — це Боже Слово.

12 А котрі край дороги, — це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

13 А що на кам’янистому грунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; а кореня не мають вони, вірують дочасно, — і за час випробовування відпадають.

14 А що впало між терен, — це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життєвими розкошами, — і плоду вони не дають.

15 А те, що на добрій землі, — це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, — і плід приносять вони в терпеливості.

 

Аналіз

 

Тема: розповідь Ісуса про значимість для людини місця, куди вона посіє зерно. 


Ідея: возвеличення людської чуйності, доброти, прагнення безкорисливо надати допомогу тому, хто її потребує; ролі слова — зерна, яке потрапляє у різне середовище. 


Основна думка: зерно, яке впало на кам’янистий ґрунт,— це про людину, що чує Слово і відразу ж з радістю приймає його, але оскільки в цього зерна нема глибоких коренів, воно довго не проживе; зерна, що впало в тернину,— це про людину, яка чує Слово, та турботи цього віку та омана багатства заглушають його, і зерно не приносить плоду; зерно ж, яке впало на добрий ґрунт,— це про людину, яка чує Слово і розуміє його, така людина приносить врожай в сто, в шістдесят або в тридцять раз більше посіяного.

 

Композиція


Експозиція: зустріч Ісуса з великою кількістю людей. 


Зав’язка: розповідь Бога про значимість ґрунту, куди потрапить зерно, кинуте землеробом. 


Кульмінація: «Коли хто-небудь чує вістку про Царство і не розуміє її, то приходить лукавий та викрадає те, що було посіяне в серці». 


Розв’язка: зерно — слово, яке повинно потрапити на добрий ґрунт, принесе багатий врожай. 

 

Зміст твору (скорочено)


Вийшов сіяч посіяти зерно. Те, що впало край дороги, затоптали. Що впало на кам'янистий ґрунт — засохло без вологи. Дещо впало в терен і було ним заглушене. А те, що впало на добру землю, вродило стократно.

Зерно — Боже Слово. Зерна край дороги — це ті, у кого диявол забрав із серця це слово. Що на кам'янистому грунті — це ті, хто відійшов під час випробувань. Які поміж терном — це ті, що забувають слово Боже за щоденними клопотами та багатством, не дають плоду. Зерна на добрій землі — це ті, хто Слово почує і збереже в щирому та доброму серці.