Интересное

Рідна Україна
Богдан-Ігор Антонич

 

(1909—1937)

український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.

  
Цікаво знати

Незважаючи на велику поетичну творчість, поет все-таки знаходив час на працю в інших жанрах та на публіцистику. Він виступав з доповідями про українську та інші літератури; робив переклади; писав етапі та рецензії; на сторінках преси, під псевдонімом Зоїл, сперечався про політичні та громадські справи; публікував сатиричні фейлетони та пародії. Антонич також малював, грав на скрипці і компонував музику, навіть мріяв бути композитором. Ці галузі мистецтва, особливо малярство, дуже сильно вплинули на його лірику.

Відеотека

Переглянути біографію Антонича у відеоформаті. 

Аудіотека

Прослухати вірші Богдана-Ігоря Антонича в аудіоформаті:
“Весна”,
“Назустріч”,
“На шляху”.

Аудіотека

Послушать стихотворения Р.Бёрнса. 

Аудіотека

Послушать стихотворения Р.Бёрнса. 

 
 

Вірш - елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця віршованого ритму.

Лірика — це один з родів художньої літератури, якому притаманні емоційність і схвильованість, особлива задушевність.

Ліричний герой - це образ того героя, переживання, думки та почуття якого відображені у вірші.

 

ВЕСНА
 

Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.

Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,
хто сипле листя — кусні скла на тебе?
У решето ловити хочеш дощ?

З всіх найдивніша мова гайова:
в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,
на вільхах місяць розклюють зозулі,
росте Антонич, і росте трава.

 
НАЗУСТРІЧ
 

Росте хлоп’я, мов кущ малини,
підкови на шляхах дзвенять.
Ось ластівки в книжках пташиних
записують початок дня.

Запрягши сонце до теліги, 
назустріч виїду весні.
Окриленим, хрещатим снігом
співають в квітні юні дні.

 
НА ШЛЯХУ
 

Обплетений вітрами ранок
шугне, мов циганя, з води
і на піску кричить з нестями,
обсмалений і молодий.

Ріка зміяста з дном співучим,
хвилясто хльостають вітри,
і день ховає місяць вкручу,
мов у кишеню гріш старий.

Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий
хлопчина з сонцем на плечах.