Легенди: про створення світу, про перших людей Адама і Єву,

про потоп на Землі.

Біблія - це збірник релігійних книг, створених у різні часи. Складається вона з двох основних частин — Старого та Нового Завітів.  
Біблія

 

одна з найдавніших пам’яток світової писемності, зібрання різних за змістом і формою
текстів, що з’явилися в період від XII століття до н.е. до IV століття н.е. , і
збереження їх регламентується суворими правилами. 

  

 

Цікаво знати

Біблія писалася, переписувалася й перекладалася протягом більш ніж 1700 років представниками понад 60 поколінь різних народів світу й не зазнала відтоді практично жодних змістових відхилень від оригіналу. 

 

Саме цей твір став першою друкованою на земній кулі книгою, бо її латинський варіант виготовив ще в першій половині XV ст. відомий німець Йоган Гутенберг.

 

Бібліотека

Прочитати легенди про:

  

Вавилонську вежу,

Мойсея.

Десять заповідей.

 

Притча про блудного сина. Притча про сіяча.

 

Відеотека

Переглянути біблійські легенди у віідеоформаті.

   

Кінозал

Подивитись художній фільм та мультфільми "Створення світу", фільм "Десять заповідей".

 

 
 

Легенда — народна оповідь про життя якоїсь особи чи незвичайну подію, оповита фантастикою, казковістю.

Притча — короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття.

 
ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ
 

Спочатку Бог створив небо і землю. Земля була порожня і темна. Лише Дух Божий ширяв над поверхнею води.

І сказав Бог:

"Хай станеться світло!"

І сталося світло.

Бог назвав світло днем, а темряву — ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший.

Сказав Бог: "Нехай станеться небо, щоб відокремити воду в хмарах від води на землі".

І сталося так. І був вечір, і був ранок: день другий.

Сказав Бог: "Нехай серед вод з’явиться суходіл".

І назвав Бог суходіл землею, а зібрання вод — морями.

Сказав Бог: "Нехай на землі виросте усіляка зелень: трава й дерева".

І сталося так. І побачив Бог, що це добре. І був вечір, і був ранок: день третій.

Сказав Бог: "Нехай будуть світила на небі, щоб відокремити день від ночі".

Створив Бог зірки й два світила велике — для дня і менше — для ночі. Й побачив Бог, що це добре. І був вечір, і був ранок: день четвертий.

Сказав Бог: "Нехай у водах народиться життя, і нехай птахи полетять над землею попід небом".

І створив Бог риб, та усі морські істоти, та усіх птахів. І побачив Бог, що це добре. І був вечір, і був ранок: день п'ятий.

Сказав Бог: "Нехай земля народить звірів і різних тварин".

І сталося так. І побачив Бог, що це добре.

Так створив Бог небо й землю, і усе, що на землі. Але не було ще людини, яка могла б обробляти землю й поратись на ній.

 

Аналіз

 

Тема: розповідь про послідовність сотворіння Богом світу. 

Ідея: возвеличення прагнення Бога створити життя на землі. 

Основна думка: уславлення Творця всього живого на землі. 

 

Зміст твору (скорочено)

 

Спочатку Бог створив небо і землю, потім світло. Світло назвав «день», а темряву — «ніч». Другого дня Бог створив твердь посеред води, назвав землею, а воду — морем. На землі виросла трава, злаки, що давали насіння, дерева. Далі Бог створив риб, плазунів, птахів.  

 
ПРО ПЕРШИХ ЛЮДЕЙ АДАМА І ЄВУ
 

 На шостий день Бог сказав:

 

"Створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою. І нехай панують люди, яких Ми створимо, над рибами морськими й над птахами небесними, й над усіма тваринами, й над усією землею".

 

Так Бог і зробив: Він створив чоловіка за Своїм образом і подобою. Він створив чоловіка з пороху земного, а потім подихом життя дмухнув йому в обличчя — і той ожив.

 

Потім Бог привів до чоловіка всіх тварин, щоб той дав їм імена. І чоловік назвав усіх тварин і дав імена птаству небесному та польовій звірині. Однак Господь Бог ще хотів, аби чоловік мав собі друга, який у всьому допомагав би йому. "Негаразд чоловікові бути самотнім", — сказав Бог.

 

Проте серед усіх тварин не знайшлося помічника, що дорівнював би чоловікові. І вчинив Господь Бог, що на чоловіка спав міцний сон; коли той заснув, Бог вийняв одне з його ребер, створив з цього ребра жінку, і привів її до Адама.

 

І промовив чоловік:

 

"Так, оце кістка від кісток моїх і тіло від тіла мого. Нехай вона називатиметься чоловіковою".

 

Відтоді й повелося, що чоловік залишає своїх батьків і живе зі своєю дружиною. І стають вони обоє як одна людина.

 

Поблагословив їх Бог і сказав їм: "Плодіться на землі й наповнюйте її, володійте землею, пануйте над морськими рибами і над птаством небесним. До їжі Я даю вам різну ярину й плоди дерев. І усьому живому на землі Я даю на поживу траву".

 

І побачив Бог, що все, що Він створив, — добре. І був вечір, і був ранок: день шостий.

 

І скінчив Бог сьомого дня творити світ. Тому Він поблагословив сьомий день і освятив його, бо в нім відпочив він від усієї праці Своєї.

 

Коли Господь Бог творив світ, Він вибрав особливе місце на сході й насадив там райський сад. Там текли річки й росли дерева. Багато

 

було чудових дерев, і їхні плоди були придатні для їжі, але серед них було два особливих дерева. Одне з них — Дерево життя, а інше — Дерево пізнання добра й зла.

 

Там оселив Бог чоловіка, аби той плекав цей сад і беріг його. І сказав Господь Бог чоловікові: "У цьому саду ти можеш їсти плоди з будь-якого дерева. Тільки плоди з Дерева пізнання добра й зла не їж ніколи. Бо як зірвеш цей плід і з’їси його, — помреш".

 

Адам і його дружина тоді ще не носили жодного одягу й ходили голі, але не соромилися цього.

 

Різні звірі й птахи жили у Раю. Серед них був і змій — найхитріший серед звірів. І вирішив він так учинити, щоб чоловік порушив Божу заповідь.

 

Якось він запитав жінку: "Чи справді Бог заборонив вам їсти плоди з усіх дерев, що ростуть у цьому саду?"

 

"Ні, — відповіла жінка змієві. — Ми можемо їсти плоди будь-якого дерева. Лише плоди з дерева, котре росте посеред саду, нам їсти не можна, тому що Бог сказав: "Не їжте від цього дерева й не торкайтеся його, бо помрете"."

 

На це змій сказав: "Ні, ви не помрете! Але Бог знає, що того дня, коли ви скуштуєте ці плоди, ваші очі відкриються, ви довідаєтеся, що таке добро і що — зло, й самі станете як боги".

 

Жінка поглянула на дерево ще раз і побачила, що добре дерево на їжу і принадне для очей, і приманювало, щоб усе знати. І тоді вона зірвала плід з дерева і з'їла його, а інший дала своєму чоловікові, щоб і він скуштував. Коли ж вони з’їли ці плоди, то раптом виявили свою оголеність і засоромились.

 

Із цієї миті усе змінилося. Адамові та його дружині здавалося, що змінився світ, проте змінилися вони самі: адже вони порушили свої стосунки з Творцем. Уперше в житті Адам злякався Бога.

 

"Де ти, Адаме?" — покликав його Господь.

 

Проте лячно стало чоловікові, і він сховався разом з дружиною межи дерев. Господь Бог знову покликав його, і тоді Адам відповів Йому: "Я сховався, бо боюсь, мені соромно, що я зовсім голий і на мені нема жодної одежини".

 

"Хто сказав тобі, що ти голий? — запитав його Бог. — Чи не скуштував ти часом плодів з того дерева, від якого Я заборонив тобі їсти?"

 

Чоловік відповів:

 

"Жінка, що була зі мною, дала мені з дерева, і я їв".

 

Тоді Бог запитав жінку:

 

"Що ж ти накоїла?"

 

Жінка відповіла: "Змій спокусив мене і я скуштувала".

 

Бог сказав змію:

 

"За це ти будеш проклятий".

 

А потім звернувся до Адама:

 

"Через твій непослух, через те що ти їв плоди забороненого дерева, уся земля буде проклята. І життя твоє більш не буде легким, а будеш ти в поті чола свого добувати собі хліб. І ти помреш і повернешся у землю, з якої створений".

 

Зробив Бог Адамові та його дружині шкіряний одяг і вислав їх з райського саду, щоб вони обробляли землю. А біля входу до саду поставив Херувима й обертанний полум’яний меч, щоб стерегти дорогу назад до Раю і до Дерева життя.

 

Тоді Адам дав ім’я своїй дружині й назвав її Євою. Вона стала матір’ю всіх людей, що народилися на землі.

 

Аналіз

  

Тема: розповідь про створення богом Ягве перших людей на землі і всього живого, покарання перших людей за неслухняність. 

Ідея: возвеличення прагнення багато чого пізнати (Адам і Єва); засудження зла і підступності (Змій). 

Основна думка: Бог — Адамові: «...повік добуватимеш хліб свій у поті свого лиця — оратимеш землю й сіятимеш зерно, і кожен шматок хліба діставатимеш важкою працею». Бог — Єві: «...у муках будеш родить дітей своїх». 

Композиція

Експозиція: рішення Ягве створити людей на землі. 

Зав’язка: застереження Богом Адама і Єви від вживання плодів яблук із забороненного дерева, яке оберігав Змій. 

Кульмінація: за неслухняність Ягве вигнав людей з раю і змусив їх тяжко щодня працювати. 

Розв’язка: поширення людського роду на землі від Адама і Єви. 

Проблематика твору

· добро і зло; 

· мудрість і дурість; 

· дозвілля, відпочинок і щоденна праця. 

   

Зміст твору (скорочено)

  

І створив Бог людину за своїм образом та подобою, дав владу над рибами, птаством, худобою, плазунами. Це був день шостий.


Бог створив чоловіка. І був той чоловік, Адам, зовсім самітний. Коли він заснув, Бог вийняв у нього ребро і створив із нього жінку, Єву. Чудово жили в райському саду Адам і Єва. Все їм дозволялося, окрім як їсти плоди з дерева пізнання добра і зла. Диявол в образі змія спокусив Єву — вона спробувала плід забороненого дерева, ще й Адама вмовила зробити це. Бог дізнався, розсердився і вигнав Адама і Єву .з раю. Тепер вони стали смертними: Адам повинен був усе життя працювати в поті чола, а Єва — в муках народжувати дітей. Так пішли на землі перші люди і було скоєно перший гріх.

 
ПРО ПОТОП НА ЗЕМЛІ
 

Минули роки й сторіччя. В Адама та Єви народилися сини й дочки. А в тих дітей — власні діти. На землі тривало життя.

 

Але з часом люди почали віддалятися від Бога й коїти дедалі більше зла.

 

Побачив Господь, що людська злоба на землі велика та що всі думки й помисли сердець увесь час тільки злі, і жалував, що створив людину на землі, тож на серці йому стало важко; і сказав: "Знищу з лиця землі людину, яку я сотворив: людину, скотину, плазунів і птиць піднебесних, бо каюсь, що створив їх". Та Ной здобув ласку в очах Господніх.

 

Ось родовід Ноя. Ной був чоловік праведний і досконалий між сучасниками; він ходив з Богом. Ной мав трьох синів: Сима, Хама та Яфета. Але земля зіпсувалася супроти Бога і була переповнена насильства. Глянув Бог на землю, а ось вона зіпсована, бо кожне тіло занапастило свою путь на землі.

 

І сказав Бог Ноєві: "Уся земля виповнилася злом. Я наведу на землю потоп, аби винищити дощенту життя. Проте з тобою Я складу завіт. Зроби собі величезний корабель, ковчег. Потім увійди до цього ковчега з усією своєю сім’єю: з дружиною, синами й дружинами синів. Але не тільки ти врятуєшся: візьми з собою по двоє найрізноманітніших тварин і птахів, щоб і вони вижили. І набери побільше всілякої поживи для людей і для тварин".

 

Ной зробив усе, як звелів йому Бог. Настав призначений день, розкрилися всі джерела вод, і падав дощ на землю сорок днів і сорок ночей. Першого ж дня Ной увійшов до ковчега разом зі своїми синами, яких звали Сим, Хам та Яфет, і зі своєю дружиною, і з дружинами синів. Увійшли до ковчега й тварини, й птахи, як звелів Господь.

 

Незабаром вода заполонила всю землю і підняла ковчег так, що він поплив понад землею. Потім піднялася ще вище й вкрила високі гори. Тоді все живе на землі загинуло. А вода прибувала на землі ще сто п’ятдесят днів.

 

Коли ці дні минули, Бог навів на землю вітер, і дощ ущух. А ковчег ще довго носило водами. Потім з’явилися вершини гір. Тоді ковчег спинився на Араратських горах.

 

Минуло ще сорок днів, і Ной відчинив вікно в ковчезі й випустив крука, щоб довідатися, чи пішла вода з поверхні землі. Але крук відлітав і повертався знову, бо земля ще не звільнилася від води. Тоді Ной випустив голуба, але й той не знайшов собі місця на землі й повернувся до ковчега. Минуло ще сім днів, і Ной знову випустив голуба. Цього разу голуб повернувся, несучи у дзьобі щойно зірване оливкове листя. Ной почекав ще сім днів і знову випустив голуба, проте цього разу він вже не повернувся.

 

Земля звільнилася від води, і Ной вийшов з ковчега й вивів усіх тварин, що були з ним. Він вирішив подякувати Богові за свій порятунок, влаштував жертовник Господу і жертвував на ньому різних тварин. Господь побачив щиросердя Ноя і сказав:

 

"Більше Я не проклинатиму землю через людину і не вбиватиму все живе на землі".

 

Поблагословив Бог Ноя та його синів і сказав їм:

 

"Плодіться, і розмножуйтесь, та наповнюйте землю. Я віддаю вам до рук усіх земних тварин, і всіх птахів, і всіх морських риб, і вони боятимуться вас. Я дозволяю вам споживати все живе, як раніше траву. Проте стережіться проливати кров людини: адже людина створена за образом Божим".

 

Сказав Бог Ною та його синам: "Я укладаю з вами й вашими нащадками, з усіма тваринами й птахами Свій завіт. Я більше не нищитиму землю потопом. А знаком завіту, котрий Я укладаю, стане веселка. Нехай стане вона довічною ознакою завіту між Мною та землею".

 

 

Аналіз

  

Тема: покарання Ягве людей, які в результаті вживання вина «ставали нерозумними і лихими, кривдили слабких, вихваляли самі себе й брехали одне одному». 

Ідея: засудження пияцтва, яке змушує людей деградувати, та возвеличення доброти і працьовитості (Ной). 

Основна думка: «І нехай прославиться усякий труд людський!». 

Композиція

Експозиція: умови, які сприяли рішенню Ягве здійснити всесвітній потоп. 

Зав’язка: звернення бога до Ноя, щоб той збудував ковчег і розмістився в ньому із своєю сім’єю, а також «привів до ковчега по парі всіх звірів та всього птаства». 

Кульмінація: жахливі наслідки від потопу на землі. 

Розв’язка: відмова Ягве в подальшому губити будь-що на землі. 

Проблематика твору

· праця і лінь; 

· добро і зло; 

· пагубний вплив на людину, образ її життя; 

· людина і природа. 

   

Зміст твору (скорочено)

 

 Люди грішили, не слухали Божих настанов, тому Господь вирішив їх покарати — знищити рід людський через всесвітній потоп. Тільки благочестивому Ноєві сказав він, щоб той збудував великий корабель-ковчег, посадив туди свою сім'ю і взяв «усякої тварі по тарі» — тварин, птахів, різної живності.

Ной так і вчинив. Розпочався дощ, який тривав сорок днів і сорок ночей. Усе було затоплене. Довго плив корабель по водній пустелі. Ной випустив ворона, той політав-політав і повернувся — немає суші. Через тиждень випустив Ной голубку, і та повернулася. Ще через тиждень голубка принесла зелену гілочку. Це означало, що земля близько. Вийшов Ной на сушу, і від нього розпочався новий рід людський, а від тварин, що він випустив, — їхній рід.