Василь Голобородько
Василь Голобородько

 

(нар. 1945р.)

Український письменник.

 

Член Національної спілки письменників України, АУП.

 

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, премій імені В. Симоненка та М. Трублаїні.

  
Цікаво знати

Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з'явилося кілька добірок віршів.

 

Перша поетична книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР.



Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні.

 

Окремі твори поета перекладено на польську, французьку, німецьку, англійську, румунську, хорватську, сербську, португальську, іспанську, естонську, латвійську, литовську, шведську, російську мови. 

Аудіотека

Послушать стихотворения Р.Бёрнса. 

Аудіотека

Послушать стихотворения Р.Бёрнса. 

 
 

Вірш - елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця віршованого ритму.

Рима – співзвучне закінчення у віршованих рядках.

Вільний(білий) вірш – поезія з неримованими рядками. 

 

НАША МОВА
 

кожне слово
нашої мови
проспіване у Пісні
тож пісенними словами
з побратимами
у товаристві розмовляємо

кожне слово
нашої мови
записане у Літописі
тож хай знають вороги
якими словами
на самоті мовчимо

 
МИ ЙДЕМО
 

Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку.

Ми чинимо волю наших прадідів,
це вони нас послали у путь,
щоб ми йшли нашою віковічною землею
,із нашими багатолюдними містами,
із нашими тихомрійними селами,
із нашими золотоверхими церквами.

Ми гордо йдемо шляхами України:
ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди,
щоб подивитись на нас, гордо йдучих,
ви, які визираєте з-за рогу, як вороги,
щоб подивитись на нас, гордо йдучих, —
ви всі бачите, як ми гордо
йдемо дорогами України.

Ми йдемо,
не вимагайте від нас доказів нашої прихильності
до руху,
не,вимагайте пояснень причин, що привели нас
у рух.
Марна ваша справа — виставляти проти нашої ходи
контраргументи, що ви їх здобуваєте із мертвих
джерел,
намагаючись зупинити нашу ходу,
марна ваша справа — ми йдемо.

Ми йдемо по Україні,
пов'язані вишиваними дівочими руками
рушниками,
і радість сяє в наших очах.

 
З ДИТИНСТВА: ДОЩ
 

Я уплетений весь до нитки
у зелене волосся дощу,
уплетена дорога, що веде до батьківської хати,
уплетена хата, що видніється на горі, як
зелений птах,
уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою,
уплетена річка, наче блакитна стрічка в
дівочу косу,
уплетена череда корів, що спочивають на
тирлі.
А хмара плете і плете
зелене волосся дощу, холодне волосся дощу.
Але усім тепло,
усі знають: дощ перестане,
і хто напасеться, хто набігається,
хто нахитається,
хто насидиться на горі,
хто належиться,
а хто прийде додому
у хату, наповнену теплом, як гніздо.

 

БІЛА ЛЕЛЕКА
(скорочено)

 

І

Біла лелека — дивний птах. Він увесь білий, тільки на кінці крил — чорний. Коли крила згорнуті, то чорне залишається ззаду. Тому його називають чорногузом. У деяких місцевостях України лелека носить німецьке ім'я гайстер. Чому названо лелеку турецьким Ім'ям «лелека» — це загадка. Ще є назви боцюк, бузько, бусел, бусол, бусьол, бушля.
Коли птах летить, діти приманюють його, щоб сідав на їхні оселі. І Лелека селиться біля людей, довіряє їм. Ходить по сінокосу так, що хочеться поговорити з ним, як із людиною. Тому він, на відміну від усіх інших птахів, має і людські імена — Антон, Грицько, Іван. Його питають — коли тепло встановиться, чи довго пасти череду, просять принести води. 

II

Білий колір лелеки наштовхує на творення загадки про молоко. Так виникло й замовляння пастушків, які звертаються до птаха, щоб він допоміг коровам мати більше молока від соковитої трави у лузі.
Спостереження за поведінкою лелеки та людини, яка грає в азартну гру й програє, приводить до створення приказки: «Виграв бузька на костелі (на храмі)». Лелеки відлітають у вирій після Спаса 19 серпня, тому про людину, яка відчуває себе старою, говорять, що вона ходить по світу, як ті бузьки по Спасі. 
Є одна легенда, що Бог зібрав усіх гадюк, вужів, отруйних комах у мішок і звелів чоловікові кинути його в море, але ні в якому разі не розв'язувати. Чоловік не витримав, розв'язав мішок, а звідти всі гади і виповзли. Тоді Бог перетворив того чоловіка на лелеку, щоб він зібрав усіх отих жаб, гадюк і вужів. 
На Благовіщення, 7 квітня, для лелеки випікається печиво у вигляді його ноги, борони та серпа. Діти носять це печиво і просять лелеку принести хороший урожай. 
Якщо в сім'ї з'являються діти, то кажуть, що їх приніс лелека. 
Не можна розоряти лелечих гнізд, брати звідти яйця, займати пташенят і саму лелеку. Інакше лелека знищить хату, зробить її пустою, нашле всякі хвороби й напасті. 
Люди замовляють лелеці майбутній урожай. А буде хліб — хата стоятиме, діти ростимуть здоровими, мешканці оселі довго жити муть. І те, що для дорослих загадка, для дітей — правда.