Міфи і легенди українців

Відмінність міфу
від казки

Міф, на відміну від казки, ніколи не був розвагою, його сприймали як надзвичайно серйозну спробу осмислити і пояснити світ. Саме тому він і дав поштовх розвиткові не тільки мистецтва, але й науки та філософії. На відміну від казки, міф сприймався як “правда”, як істина, а казка завжди створюється і сприймається як “неправда” і розповідається для розваги слухачів, навіть якщо вона має повчальний зміст.

 

Великий Віз
(Велика Ведмедиця) 
Цікаво знати

Назва сузір'я Віз або Вели́кий Віз використовувалася на Україні до 1933 року. Потім назву змінили відповідно російської форми сузір'я Вели́кої Ведме́диці

 

 квіти ясенця
Цікаво знати

Неопали́ма купина́ — терновий кущ, який горів і не згорав, в якому Бог явився Моісею.

Неопали́ма купина́ (ясенець)  лікарська рослина. Під час цвітіння контакт із нею може спричинити опіки на шкірі. Влітку рослина має цікавий ефект  вона може горіти, але не згорає.

 

  

 

Міф — оповідання про минуле, навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства.


Легенди — історії про героїв-людей, основою яких є історичні події та постаті.

 

ПРО ЗОРЯНИЙ ВІЗ
 

Якось давно трапилася велика посуха. Вода повисихала не лише в річках та озерах, а й у колодязях.

Одна вдова захворіла без води. Тоді дочка, щоб урятувати матір взяла глечик і пішла шукати воду. Знайшла десь, набрала та й несе додому. Аж тут назустріч один спраглий чоловік, що помирав без моди, а за ним другий, третій ... сьомий. Усіх напоїла дівчина, усіх урятувала, тільки води в глечику залишилося на дні.

Сіла дівчина відпочити. Як ось біжить собака — та й перекинув посудину. Вилетіло звідти сім великих зірок і одна маленька, поставали вони на небі в пам'ять про щиру дівчину та врятованих нею душ — сім людських і собачу. Назвали те сузір'я Віз. А Бог послав на ту країну дощ.

 

Коментар
Так люди пояснювали форму сузір'їв на небі, прославляли милосердя й доброту. 

 
ЧОМУ БУВАЄ СУМНЕ СОНЦЕ?
 

Жив собі якось чоловік та жінка, мали вони сина та дочку. Дочка була найкраща в світі – дуже красива та розумна дівчина.

Ось одного разу сонце вкрало її та й взяло собі за жінку. Дуже журилися її рідні. І от вирішив брат дівчини піти шукати її туди, де заходить сонце. Довго йшов, але все ж таки знайшов сестру.

Сестра побачила брата, вибігла до нього та й каже йому:

- Сховайся в льох, бо як прийде сонце, то запече воно тебе.

Брат швиденько заховався, як йому і радила сестра, в льох. Коли ж прийшло сонце додому, то роздягнулось воно та й повісило свої жаркі ризи на льосі і пішло в хату. Сестра побачила це та швиденько побігла рятувати брата, який чуть було не вмер від жари. Тоді сестра відлила його водою і вони вдвох пішли в хату. Брат із сестрою привітались з сонцем, посиділи трохи, поговорили, а тоді сонце й попросило брата жінки, щоб він пішов за нього на небо хоча б на один лише день, а воно відпочине трохи вдома.Хлопець згодився, надів ризи і пішов собі на небо, замість сонця.

Коли ж виліз, то пішов на ті самі місця, де сонце бува снідає, обідає та й вечеряє. Але хлопець побив усі миски що там були, порозкидав усі ложки. Навіть зловив вітра та й самого мороза та набив їх за те, що перешкоджали йому в дорозі до неба. Злазячи з неба, хлопець поламав драбину.

Коли вже брат повернувся до хати сонця, яке якраз відпочивало – спало собі, скинув він сонячні ризи та й разом з сестрою і втекли.

Коли ж сонце прокинулося і хотіло вже швидесенкьо вилізти на небо, то ніяк не можна було. Прийшлося лагодити драбину.

Побачивши безладдя , що творилося на небі, сонце було цілий день дужеголоднее і дуже розсердилося. Та й так розсердилось, що аж цілий тиждень не показувалось людям.

 

ЛЕГЕНДИ ПРО СТВОРЕННЯ ЗЕМЛІ

 

Старі люди розказують, що колись у повітрі колихалося щось таке, ніби шар-м'яч. Хтось його штовхнув і він розірвався; полетіли куски цього шару в різні сторони й утворилися земля, сонце, місяць, зорі. З одного куска утворилася земля, що ми на ній живемо. Завдяки китові, який підмостив свого хвоста, затрималася наша земля, а то була б полетіла в бездну. Цьому китові довго лежать обрида і починає ковилять хвостом, а земля починає ворушитись.

***


Здавна, як землі ще не було, всюди вода була. Не було і нас ще. А чорт жив десь так у хатах, хтозна-де жив. Дак бог прийшов до чорта та й повів чорта до Дніпра, щоб пурнув да виніс піску в руці. Він пурнув, так не винесе — вода вимиє: оце що набере піску, то вода й вимиє з руки. Дак бог повів його до другого, до мільшого, дак він відтіля виніс піску. Дак бог тим сіяв тут усюди по тих водах, дак стало вже сухо і світ став... Кажуть люди старі, що так було.
 

 

ПРО ВІТЕР

 

Один господар змолотив зерно й почав його віяти. А вітер усе йому заважав. От чоловік і кинув спересердя у нього ніж. Вітер щез, але чоловікові перестало таланити: за що не візьметься — погано скінчить.
Пішов чоловік у світ, покинувши господарство. Приходить до одного села, проситься до якоїсь хати переночувати, а господар каже, що не може його пустити, бо він же йому ногу ножем врізав.
Аж тоді зрозумів чолов'яга, що самого вітра поранив.


Коментар
У давнину люди вірили, що всі сили природи — то істоти, боги. Тому застерігали у міфах та легендах, щоб були обережними й не шкодили їм. 

 

ПРО ВОГОНЬ

 

Вогонь одного господаря здибався з вогнем другого господаря, й вони почали між собою говорити. Перший каже: «Мені добре в мого господаря, бо він гарно обходиться зо мною — коли треба, то кладе гарних дровець, а як не треба, то бере чистої водиці й мене заливає. Так що мені добре». Другий каже: «Мені дуже зле, бо господар дає погані дрова, а коли мене не треба, то заливає помиями. Ото я хочу йому відомстити тим, що піду гуляти по його господарстві». Перший каже: «Коли будеш гуляти, не спали там колеса мого господаря, яке знаходиться на подвір’ї твого».

От вночі розпочалась пожежа в другого господаря, й згоріло все, а колесо першого викотилося та й залишилося.

 

ПРО ДОЩ

 

Є повір'я, що Бог має особливі сховища дощу. Коли треба пустити дощ на землю, Бог посилає пророка Іллю та глухого янгола. Вони набирають дощ у хмару і розносять його по світу. Часто буває, що дощ ллється кілька днів підряд. Це трапляється тому, що Бог каже глухому янголові: "Ходи там, де чорно", — а той чує: "Де вчора". Бог каже, щоб лив дощ, де просять, а глухий думає, що треба лити туди, де косять.

Райдуга — це "насос", що набирає воду з морів та рік у хмару. "Веселка" від того, що все навкруги стає веселішим; це дорога для янголів, які сходять з неба, щоб набрати води й вилити крізь особливе сито на землю у вигляді дощу.


Коментар 
Так наші пращури з гумором пояснювали, чому дощ іде невчасно й не там, де просять. Красиве явище — веселку — вони пов'язували з "дорогою янголів".

 

ЧОМУ ПЕС ЖИВЕ КОЛО ЛЮДИНИ?

 

Давно колись жив самітний пес. Набридло йому жити самому, пішов він шукати друга. Але хотів такого, який був би найсильнішим з істот.

Порадили йому йти до вовка. Але той боявся ведмедя. Пішов пес до ведмедя, а той боїться лева. Став собака слугою у лева, а лев злякався людини.

Здогадався пес, що людина — найсильніша, адже її лев боїться! Від того часу й живе пес поруч із людиною.


Коментар
Так давні люди пояснили присутність собаки як домашньої тварини поруч із людиною, утверджували силу й могутність людини.

 

 

НЕОПАЛИМА КУПИНА

 

Якось польський та угорський королі об'єднали свої війська й узяли в облогу славне місто Дорогобуж, запропонувавши його жителям здатися без бою. Якщо ті не підкоряться, їх буде знищено, а місто — спалено.

Посланець із Дорогобужа передав королям у відповідь бадилину з листям, схожим на ясенове, та з блідо-рожевими квіточками.

Здивувалися й замислилися королі, зібрали на раду мудреців. Ніхто не знав, що означає ця гілочка, лише один із радників сказав, що таке зілля горить і не згоряє. Взяв із багаття вогник, підніс до цієї рослини (а її було так багато навкруги!). У ту ж мить кущ спалахнув голубувато-зеленкуватим вогнем. Ще через мить полум'я згасло, а кущ залишився неушкодженим.

Зрозуміли всі, що хотіли сказати захисники. І мовив угорський король польському, що ніколи вони не завоюють цієї країни, — треба повертатися додому.

Відтоді багато ворогів хотіли завоювати наш край, але щоразу поверталися ні з чим. А край зеленіє під синім небом, і рожево квітнуть кущі неопалимої купини — так звуть у народі цю рослину. Неопалима купина символізує незнищеність української землі та її народу.

Таку назву — "Неопалима купина" — має ікона Божої Матері із Сином на руках, яка захищає помешкання від пожежі та блискавки,


Коментар
Надзвичайні властивості рослини ясенця спричинили появу легенди про край, який був нею врятований, та про мужніх захисників нашої вітчизни, що не віддають її на поталу.