Шарль Бодлер
Шарль Бодлер

 

(1821—1867)

французький поет, літературний критик та перекладач, один з найвпливовіших представників французької літератури 19 століття;
один із зачинателів символізму, творчий шлях розпочинав разом з поетами-парнасцями;
представник "проклятих поетів" .

  
Цікаво знати

 Бодлер залишив порівняно невеликий творчий спадок: збірку "Маленькі поезії в прозі", книгу статей про мистецтво та літературу "Романтичне мистецтво", яка була видана посмертно. Бодлеру також належать чудові переклади поезії і прози Е. По, з яких почалася слава американського романтика в Європі. Але вершиною творчості Бодлера залишається поетична збірка "Квіти зла", в якій схрестилися магістральні шляхи французької і всієї європейської поезії. 

 

Аудіотека

 
 

Вірш - елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця віршованого ритму.

Реалі́зм  — літературно-мистецький напрям, який полягає у правдивому, об'єктивному і всебічному відображенні дійсності.

Романти́зм — ідейний рух у літературі, й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття у Німеччині, Англії й Франції. Характерними ознаками романтизму є індивідуалізм, підкреслена, загострена увага людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я". У центрі зображення романтиків винятковий характер у виняткових обставинах.
Символізм  — літературно-мистецький напрям кінця ХІХ — початку XX ст., основоположники якого проголосили основою мистецької творчості символ — таємну ідею, яку можливо розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії.
Символізм виник у Франції у 1880-их, як реакція проти міщанства і позитивізму, зокрема проти поезії «Парнасців». Основоположниками його були Поль Верлен і Стефан Малларме. Своїм предтечею вони вважали Шарля Бодлера.

 

АЛЬБАТРОС
(Переклад І.Драча)
 
Буває, пливучи дорогами морськими,
Аби розвіятись, полюють моряки
На альбатросів тих, що в вишині над ними
Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки.
Коли на палубу вже люта сила збила,
Король небес, що знав всі грози без числа.
Волочить важко так свої великі крила,
Мов сніжно-білі два розкинуті весла.
Крилатий мандрівник - який незграбний в рухах,
В польоті буйнокрил - каліка на ногах!
Ще й дражняться - той в дзьоб йому із люльки дмуха,
А той, глузуючи, кульгає, ніби птах!
Поете! Князю хмар твоя подібна сила,
Між блискавок ти свій у грозовій імлі;
Але під шал образ перешкоджають крила
Тобі, вигнанцеві, ступати по землі.
 

Аналіз вірша

 

Вірш був написаний у 1842 році під час поїздки на острів Маврикій, куди направив Бодлера вітчим, щоб по­вернути його на путь істини. Шарль, перебуваючи 10 місяців на кораблі під наглядом капітана і спостерігаючи за птахами, роздумував над власною долею.

 

У перших рядках автор розповідає, як матроси задля розваги ловлять величних альбатросів, «що люблять пролітати слідами кораблів». Альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що супроводжує кораблі. На палубі він має вигляд дуже безпорадного птаха.

Автору жаль птаха, свій біль і сум він передає у підкресленні величі цього володаря просторів. 

Поступово цей образ набуває символу образу самого поета і його долі у людському вирі життя. Шарль Бодлер не знаходить розуміння серед людей і тому не може злетіти думкою, а «волочить... крила велетня по землі».

З образом цього птаха пов'язане все піднесене, він у центрі уваги, автор захоплюється ним і висловлює йому співчуття. У полоні альбатрос стає безсильним і смішним, бо він - жертва насилля.

У цьому вірші Шарль Бодлер протиставляє високе і низьке, небесне і земне, поет і натовп, втілюється мотив боротьби добра і зла, у ньому висловлені гіркі роздуми автора про трагічну долю поета в сучасному йому суспільстві.

 

Символи у вірші

Альбатрос, тобто сам поет - це світ прекрасного, добра. Моряки - зло, символ людства, яке пливе на своєму судні у безмежжі всесвіту.

Море - сим­волізує життя; корабель, човен - людську долю; грім, гроза, блискавка - життєві негаразди.


В «Альбатросі» стверд­жується божественна сила мистецтва, з найбільшою пов­нотою втілена у постаті поета. Ав­тор оспівує душу, що прагне високого ідеалу, краси. У поета, як у альбатроса, "міць велика", але його на­магаються приборкати. Він не може протистояти сусп­ільству, як птиця натовпу матросів. На­товп не розуміє його. І тут зло перемагає добро. Але прекрасне завжди вище за потворне, навіть коли гине. Мистецтво та особистість вищі за натовп. Така позиція автора.
 

 

У газетах того часу про Бодлера писали: “Говорити про пана Бодлера — означає говорити про жахіття”, “Чесне перо не може відважитись навіть на одну цитату”. Суспільство образилося, бо поет показав силою свого мистецтва справжнє обличчя нації й людини взагалі. Книга “Квіти зла” була засуджена за аморальність, а Ш.Бодлер стверджував, що “… з неї випливає жорстокий моральний урок”.

 
ВІДПОВІДНОСТІ
(Переклад Д.Павличка)
 
Природа - храм живий, де символів ліси
Спостерігають нас і наші всі маршрути;
Ми в ньому ходимо, й не раз вдається чути
Підмурків та колон неясні голоси.

Всі барви й кольори, всі аромати й тони
Зливаються в могуть єдиного єства.
І зрівноважують їх вимір і права,
Взаємного зв'язку невидимі закони.

Є свіжі запахи, немов дітей тіла,
Є ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі,
Розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола,

Як ладан і бензой, як амбра й мушмула,
Що опановують усі безмежні речі;
В них - захват розуму, в них відчуттям - хвала.
 

Аналіз вірша

 

 Вірш «Відповідності» (Природа - строгий храм), імовірно, було написано в 1855 році; у всіх виданнях збірки «Квіти зла», є четвертим віршем в циклі.

 

Знаменитий сонет «Відповідності» став чимось на зразок маніфеста символізму.

 

У ньому йдеться про те, що чуттєві речі є символами прихованої реальності і тому можуть існувати відповідності між її виразами в запахах, кольорах і звуках. Також тут розвивається думка про закономірних зв'язках між чуттєвими явищами та їх сутністю.

 

Автор намагається якимось чином поєднати матеріальний та духовний світи.

У центрі вірша тема таємничих відповідностей видимої природи і невидимих сутностей. Людина у храмі природи. І, оскільки, природа це храм, то її барви й кольори, всі аромати і тони лише різні коди однієї мови, якими вона себе проявляє 

 
ВЕЧОРОВА ГАРМОНІЯ
 
Вечірній час прийшов. На кожній стебелині 
вже квіти куряться, немов кадильний дим; 
і звуки, й пахощі в повітрі голубім; 
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.

Вже квіти куряться, немов кадильний дим; 
ридає скрипка десь, як серце в самотині; 
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні; 
сумна краса небес в спокої віковім.

Ридає скрипка десь, як серце в самотині, 
зненавидівши те, що чорним звуть нічим; 
сумна краса небес в спокої віковім, 
пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...

Зненавидівши те, що чорним звуть нічим, 
шукає серце втіх в минулій світлій днині. 
Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині, 
а слід горить в мені потиром золотим. .....
 

Аналіз вірша

 Темою твору «Вечорова гармонія» є почуття, які відчуває ліричний герой, напередодні важливої події.

 

 

Ці почуття поет прирівнює до дзвону, звуків скрипки і зітханнями.
Створюючи "Вечірню гармонію" автор прагнув передати читачеві муки ліричного героя, створюючи неповторний сюжет вірша. Думки мученика супроводжуються звуками скрипки і дзвоном дзвонів, надаючи вірша якусь драматичність.


Письменник в чотирьох стовпцях римованих рядків зміг передати читачеві драматичні ефекти, відтінені ненав'язливим легким абсурдом. Бодлер використовував для написання цього вірша християнську лексику, що сприятливо позначилося на популярності його творіння, особливо серед віруючих людей.


Що стосується ліричного героя, перед читачем відкривається внутрішній світ мученика, який напередодні неминучого катує свою душу, не в силах що-небудь змінити. За допомогою архаїзмів автор передає муки героя докладно і зрозуміло для розуміючих і духовних людей.

 
ГІМН КРАСІ
(переклад Д. Павличко)
 
Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні

В твоєму погляді — покара і вина,
Безумні злочини й діяння благородні;
Захмелюєш серця, подібно до вина.
В твоєму погляді — і присмерк, і світання,
Як вечір грозовий, приносиш аромат.
Німим стає герой з твого причарування,
І сміливішає дитина во сто крат.

Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля,
Йде Фатум, наче пес, за покроком твоїм;
І, розсіваючи біду чи безпечалля,
У всьому вільна ти, хоч пані над усім!
Красо! Ти по мерцям ступаєш без мороки,
Злочинство, ревність, жах — то наче золоті
Коштовності, твої чарівливі брелоки,
Що витанцьовують на твому животі.

Коханець зморений, що пригортає милу,
Що кволо хилиться й зітхає раз ураз,
Нагадує того, хто сам свою могилу
Вкриває ласками у свій вмирущий час.
Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю,
Потворно вибредна, страхітлива й свята,
Як до безмежностей, що я про них не знаю,
Але жадаю їх, відчиниш ти врата!
Це байдуже, хто ти

Чи Діва, чи Сирена, Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,
Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,
Зробила легшим ти, а всесвіт — менш гидким!

 

Аналіз вірша

 

У багатьох віршах Шарля Бодлера протиставляються Добро і Зло. Бодлерівське добро - це зовсім не християнська любов (до Бога чи до інших людей), це всепоглинаюча жага злиття з вічним і нескінчен­ним світом - жага, що може бути задоволена тільки тілесними засобами, які мають позаморальну природу.Два протилежні полюси - Добро і Зло, дух і плоть, Бог і Сатана - починають пере­творюватись одне в одне. Сатана виступає як втіле­ний голос плоті, але цей голос є тугою за немож­ливим, яка, у свою чергу, може знайти хоча б якесь задоволення лише за допомогою матеріального. Ось чому бодлерівський Сатана не ангел, а пере­дусім земне втілення Бога, а Бог - земний Сата­на, ці дві «безодні» притягують і водночас відштов­хують поета, і він завмирає між ними, зачарова­ний і обійнятий жахом. Саме про це вірш Бодлера «Гімн краси», де утверджується думка, що Добро й Зло однаковою мірою можуть бути джерелом пре­красного.

 

Удвох останніх рядках автор говорить про роль краси у житті людини. Якою б не була природа краси, вона надихає поета, є для нього владаркою натхненною, і найголовніше — робить життя легшим, «а всесвіт — менш гидким!»

 

Та найголовніше, що всеосяжна краса, на думку поета, допоможе йому «відчинити врата» «до безмежностей», зазирнути у заборонене та незвідане. Адже Бодлер, як і інші митці та філософи його часу, вважав, що за реальністю, яку бачить людина, існує світ ідей, який вона бачити не може.

 

Ось він-то і є справжнім, а видимий, реальний світ — його блідий відбиток. Цей справжній таємничий світ не можна осягнути розумом, але його можна відчути, вгадати інтуїтивно, підсвідомо, — вважав Ш. Бодлер. Митець повинен стати медіумом, провідником, інструментом цього ідеального світу, адже лише йому може відкритися глибина життя у явищах повсякденності. І ці явища у новому містецтві стають символами.

 

Важко знайти однозначну відповідь на питання "Що таке краса?", бо поняття Краса багатогранне. Бодлер у своєму вірші не стверджує, а розмірковує. У пошуках ідеалу він опиняється між Добром і Злом, між Богом і Сатаною, між духом і плоттю.